В Україні приблизно третина громадян підтримує членство України в НАТО, третина — проти, третина — не визначилася. Зараз, особливо напередодні президентських виборів, ми часто стаємо свідками політизації проблематки НАТО всередині України. Більше того, навіть велика північна сусідка намагається повчати Київ, як йому себе вести на шляху євроатлантичної інтеграції. Днями президент Росії Дмитро Медведєв заявив, що в Україні необхідно провести референдум із питання вступу до НАТО. Мабуть, йому не донесли, що головні політичні гравці в України вже домовилися, що питання вступу до Альянсу буде вирішуватися після референдуму, який може бути оголошеним лише тоді, коли країна подасть заявку на вступ до Організації північноатлантичного договору. А про це поки що рано говорити, бо це питання не стоїть на порядку денному. Читачам буде цікаво почути думку з приводу інтеграційних процесів України з перших вуст — громадської організації, що займається інформуванням населення про Організацію північноатлантичного договору. Про те, як відбувається популяризація ідеї інтеграції та з якими проблемами стикається Україна на шляху до Альянсу, в інтерв’ю «Дню» розповів голова Громадської ліги «Україна — НАТО» Сергій ДЖЕРДЖ.
«УКРАЇНА МОГЛА Б БУТИ ЧЛЕНОМ НАТО ВЖЕ ЗАРАЗ, ЯКБИ МИ БУЛИ ПОСЛІДОВНИМИ...»
— Сергію Федоровичу, судячи з опитувань громадської думки, за останні роки рівень підтримки членства України в НАТО фактично зупинився на одній позначці. Чи не означає це, що у нас відбувається процес гальмування євроатлантичної інтеграції?
— Про те, що Україна буде членом НАТО в 2008 році, писав навіть В.Янукович у своїй книжці. Я б не сказав, що відбувається гальмування процесів інтеграції. Просто ми повинні стати внутрішньо сильнішими. Ми повинні позбутися негативних стереотипів щодо НАТО і в суспільстві, і в політиці. Суспільство орієнтується на думку політиків і державних діячів. З іншого боку, політики орієнтуються на думку суспільства. Якби в країні 60—70% населення підтримувало членство в НАТО, то більшість політиків стверджували б, що вони першими виступили за ідею інтеграції в Альянс. Зрештою, якщо в нас є більше часу, ми зможемо краще підготуватися. Цікаво, що на запитання, чи бажаєте ви отримати від НАТО допомогу в разі якоїсь природної, техногенної катастрофи чи іншої загрози для держави, біля 70% громадян відповіли «так». Це говорить про те, що в українському суспільстві немає «генетичного» несприйняття НАТО. Насправді ми відкриті для співпраці, а проблема полягає в непоінформованості населення. Відповідальним людям, державним службовцям середнього рівня, які на своїх плечах тягнуть усю роботу по співпраці з НАТО, громадським організаціям, які опікуються цими питаннями, науковцям потрібно ще краще працювати, щоб суспільство було поінформоване.
Закінчення на стор. «Д Е Н Ь П Л А Н Е Т И»
