Оцінювати підсумки завершеної вчора сьомої сесії Верховної Ради України дуже непросто. Надто вони суперечливі та неоднозначні. Пригадаймо, як усе починалося. Бравурне, майже тріумфальне затвердження парламентом кандидатури Ю. Тимошенко на посаду прем’єра, одразу слідом за цим — підтримка депутатами програми уряду. І все це переважною більшістю голосів. Через два місяці уряду вдалося просунути через парламент із не менш вражаючим результатом і скоректовану версію бюджету 2005 року. Здавалося б, досягнули майже цілковитої одностайності законодавчої та виконавчої влади, про що колишнє керівництво країни й мріяти не могло. Змінилося і ставлення населення до парламенту. Помітно злетів угору рейтинг довіри до Верховної Ради. За даними щорічних опитувань громадської думки Інституту соціології Національної академії наук України, в березні 2004 року Верховній Раді довіряли лише 9,1% респондентів, а в березні 2005 року — вже 28,5%. А як і чим усе закінчилося? Колотнечами у Верховній Раді та черговою парламентською кризою. Що цікаво, раніше кризові ситуації в Раді виникали наприкінці осінніх сесій — як правило, напередодні нового року. А на літні канікули депутати здебільшого йшли спокійно та без ексцесів. Зараз ситуація змінилася. Уже відчувається наближення нової виборчої кампанії. Голосування за законопроектами, пов’язаними iз вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ), стало лише приводом для опозиційних фракцій, щоб показати себе виборцям. Схоже, що тренінг у «парламентських єдиноборствах» був важливий для опозиції й у психологічному сенсі. Період деморалізації опозиційних фракцій закінчився. І тепер кожне принципове рішення провладні фракції будуть вимушені пробивати через Верховну Раду з боєм, і не лише в переносному значенні.
Проте, хоч як це парадоксально, в бійці навколо пакета законопроектів про СОТ виграли майже всі. Провладні фракції все-таки провели через парламент ті законопроекти, які їм були необхідні. А опозиція, продемонструвала виборцям свою «принциповість і войовничість».
ДО РЕЧІ
Виступаючи перед закриттям із парламентської трибуни, спікер Володимир Литвин заявив, що події останніх днів у вищому законодавчому органі є тривожними симптомами кризи влади загалом. За словами Литвина, проблема не в підтримці чи непідтримці законопроектів про вступ України до Світової організації торгівлі, а «в тому, що не можна ламати через коліно, вибудовувати державну політику на конфліктній основі». Не можна «діалог й аргументи заміняти тупим, я наголошую, тупим тиском, хоч би з якої сторони цей тиск був». Спікер зазначив, що, з огляду на процеси, що визначали 7-му сесію, завершити її можна було б одним словом: «Нарешті». Як сказав Литвин, за час роботи 7-ї сесії були прийняті рішення по 673 законопроектах, зокрема, схвалені 120 законів і 50 законопроектів у першому чи другому читанні. Наступна, 8-а сесія, остання для парламенту нинішнього скликання, стартує 1 вересня. Говорячи про свою позицію як керівника парламенту, В.Литвин підкреслив, що йому доводиться маневрувати, щоб зберегти інтереси парламенту. «Шановні колеги, давайте спокійно працювати, тому що мені є теж що сказати і більше, ніж ви думаєте. Ви хочете мене утопити — ми можемо тільки утопитися разом», — сказав В.Литвин.
