«Газета виборча» у вчорашньому числі стверджує, що у вівторок відбулася зустріч між представником опозиції Володимиром Філенком (ФНП цього не спростовує, але й не підтверджує) та секретарем Ради національної безпеки та оборони Євгеном Марчуком, який отримав повноваження Президента провести переговори.
Хоча після звільнення Тимошенко з-під варти в опозиції можуть виникнути складнощі з тим, хто ж саме буде уповноваженим розмовляти з владою і на яких умовах. Наприклад, один iз лідерів акції «Україна без Кучми» Юрій Луценко вже заявив «Форуму» (www.for-ua.com): йому не хотілося б, щоб це була Тимошенко з огляду на відкриту проти неї карну справу.
Утворення робочої групи з політ ичної реформи на чолі з Курасом. Інформація про початок діалогу між владою та опозицією. Розблокування роботи над ухваленням закону про політичні партії. Ці кроки підштовхують до висновку про те, що влада гото ва до переосмислення ситуації й діалогу. Тепер — слово за опозицією, чи готова вона перейти від вуличних демонстрацій до конструктивних дій, чи готова відмовитися від персоніфакції проблеми, щоб вирішити її в принципі? Чи будуть готові після того влада та опозиція відмовитися від реформування політичної системи «під себе» чи за принципами «революційної доцільності»? Чи перед відповіддю на запитання ЯК будуть закладатися нові засади суспільного життя, буде дана відповідь: а ЩО, власне, ми будуємо? Тільки тоді закони про вибори, Кабінет Міністрів, Президента України, опозицію і т.п. перестануть бути метою, а стануть, як їм і належить, лише інструментом для досягнення більш ширшої мети, яка, хочеться вірити, буде незабаром сформульована.
У перспективі можна сподіватися, що ці перші кроки призведуть до створення загальної системи, де, по-перше, буде чітко розподілено функції як самих основних гілок влади, так і їхнiх окремих суб’єктів (Президента, уряду, парламенту і суду), узаконено громадський контроль як над ними, так і зокрема над силовими структурами. Визначено функції, права, обов’язки парламентської опозиції. І ступінь відповідальності кожного iз суб’єктів процесу.
Специфіка українського суспільства — така, що трансформація політичного (і разом з ним, без суперечок про те, що є первинним) — економічного, бізнесового, культурного середовища може бути в сьогоднішніх умовах започаткована тільки «згори». Це стосується трансформації перш за все українських еліт. Президент Кучма вже досить прозоро заявив, що пора розібратися, хто є хто в Україні, і чи не вперше за своє правління висловив серйозне незадоволення поведінкою еліти. Тепер, очевидно, наступний хід — за опозицією, яка повинна виступити з дійсно конструктивною програмою трансформації суспільства й усвідомити, що несе не меншу, ніж влада, відповідальність за розвиток подій. І продемонструвати, що не просто готова говорити за столом, а не на вулиці. Але й взяти певні зобов’язання.
