Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ще один ідеальний бій

У Німеччині та Америці їх вважають «своїми», а вони підкреслюють — ми громадяни України, — примушуючи світ і нас самих вірити в потенціал нашої країни
23 червня, 2009 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Щоразу, коли на ринг виходить Володимир чи Віталій Кличко, тисячі українських й іноземних фанатів тримають за них кулаки і чекають з нетерпінням успішного завершення бою. Але ми, українці, хвилюємося за братів як ніхто інший — бо йдеться не просто про черговий боксерський поєдинок, а про престиж та імідж всієї України. Саме завдяки братам-боксерам в минулу суботу, 20 червня, коли Володимир Кличко ще раз довів свою першість і переконав, що рівних йому немає, про Україну знову заговорив увесь світ. Нагадаємо, що Володимир захистив свої титули чемпіона світу у версіях IBF, IBO та WBO, ставши переможцем у бою проти узбецького чемпіона WBA Руслана Чагаєва. Натомість Україна отримала ще один привід порадіти за своє ім’я на світовій арені.

Бій тривав 9 раундів, а на 10-й команда Руслана Чагаєва відмовилася випускати спортсмена на ринг через травми. У кар’єрі Чагаєва — це перша поразка, тому для Володимира Кличка здобута перемога особливо цінна. Експерти ж називають цей бій одним із найбільш видовищних у спортивній кар’єрі Володимира: з першого раунду він продемонстрував свою перевагу і не залишив Чагаєву жодного шансу на перемогу. На прес-конференції після бою узбецький спортсмен зізнався, що «це був не його день, і Кличко був швидшим за нього».

Подивитися на боксерське шоу та підтримати українського спортсмена на стадіон Veltins Arena в Німеччині прийшло 60 тисяч глядачів. Як пише німецька преса, востаннє так багато людей зібрав бій видатного німецького боксера Макса Шмелінга у 1939 році в Штутгарті. Тож гордитися нам є чим, бо, мабуть, ще нікому із спортсменів не вдавалося здобути таке визнання та любов сотень тисяч фанатів по всьому світу, як це зробили брати Володимир та Віталій Клички.

Сам же спортсмен не вважає свій останній бій одним із кращих і впевнений, що це його чекає попереду. Тому наразі команда українського боксера вже шукає для нього наступного суперника. Можливо, ним стане Олександр Повєткін з Росії, Кріс Ареола зі США або Девід Хей з Великої Британії. Для Володимира Кличка це буде вже 57 поєдинок, і на чиєму боці буде перемога, у нас не повинно бути жодних сумнівів, в усякому разі з 56 попередніх боїв поразок було всього три.

КОМЕНТАР

Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, професор, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Спортивні успіхи завжди піднімають імідж країни, і це відомо всім. Не випадково Радянський Союз так турбувався про свої спортивні успіхи, бо це хоч і потроху, але покращувало його досить зіпсований імідж у світі. Скажімо, після Другої світової війни провідними державами, які й нині відіграють важливу роль у спорті, стали США та Китай. Вони теж вкладають у це величезні гроші. Створення позитивного спортивного іміджу — це один із механізмів державної реклами. Поширюється думка: якщо у нас спортивна нація, то нас краще не чіпати. Мовляв, бачте, які ми спритні та сильні. Отак і Клички показали: бачте, який у нас залізний кулак. Я думаю, що чергова перемога Володимира Кличка дійсно піднімає імідж України в очах світової спільноти, й це робиться у цивілізованій формі. Такі форми державної реклами, на мою думку, можна тільки вітати. Поки що це в нас винятки, але сподіваюсь, що у майбутньому буде більше таких, як брати Клички. Дуже важливо, що одні з найкращих боксерів світу ще й брати між собою, які завоювали майже всі чемпіонські титули та пояси. Скажімо, відомий факт, що в Європі про Україну знають, бо в ній є Андрій Шевченко. І для нас це набагато важливіше, ніж би про Україну знали в Азії чи Африці. Але Клички завоювали прихильність не тільки своїми спортивними здобутками, а й навіть своїм іміджем: вони цивілізовані, коректні, освічені, хоч і займаються досить брутальним видом спорту. І якщо в країні є такі громадяни, це їй тільки на користь.

Інна ФІЛІПЕНКО, «День»
Газета: