Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ще раз про науку й церкву

28 листопада, 1998 - 00:00

1997 року, незважаючи на протидію дирекції Національного заповідника «Херсонес Таврійський», з ініціативи священнослужителів Української православної церкви Московського патріархату в хрестильні VI ст. Уваровської базиліки був встановлений залізний пам’ятний знак. Робота проводилася з використанням вертольота, а також важкої техніки, яка до місця робіт проїхала територією древнього Херсонеса. Цей «знак» і понині височіє над залишками древньої культової споруди й завжди вражає фахівців із країн СНД, Західної Європи і США, котрі працюють у Херсонесі. Вони не розуміють, як можна допускати таке на місці давніх пам’яток, котрі охороняються законом. Ще дивовижнішим є те, що керівники православної церкви такою дією осквернили древню християнську святиню. Адже собор святого Володимира (ХIХ ст.) був збудований над більш раннім храмом, у якому за переказами хрестився древньоруський князь. При спорудженні древня святиня була органічно вписана в новий інтер’єр. А «знак» (залізний монумент) був грубо вмонтований прямо в центр ранньохристиянської хрестильні. Зазначимо, що на установку монумента не було відповідного дозволу державних органів, він встановлений незаконно і підлягає зносу за рахунок ініціаторів здійснення цього проекту. Цього вимагає не тільки закон, але й суто християнський пієтет перед ранньохристиянськими святинями.

Абстрагуючись від суто юридичного боку цієї справи, хотілося б звернути увагу на те, що поведінка священнослужителів у подібних випадках є прямим порушенням християнської моралі, а також вторгненням церкви в справи державних організацій, до яких належить і Національний заповідник «Херсонес Таврійський».

За роки незалежності сталися істотні зміни щодо місця православної церкви в ідеологічному житті України, що їх варто тільки вітати. Однак цього не можна сказати про служителів церкви, котрі здійснюють акти вандалізму стосовно пам’яток старовини, в тому числі й пов’язаних з історією самої православної церкви. Їхня поведінка в деяких випадках нагадує дії комісарів у шкірянках із наганами, які після революції реквізували в церквах предмети християнського культу й зневажали елементарні права служителів православного культу. Це добре бачать не тільки люди, далекі від церкви, а й віруючі. Багато в чому завдяки такій поведінці священнослужителів, що далека від норм істинної християнської етики й моралі, в Україні останнім часом значно зросла кількість наднаціональних сект і християнських церков.

№229 28.11.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Віталій ЗУБАР, доктор історичних наук, Інститут археології НАНУ
Газета: