Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ще раз про право на пам’ять,

або Маленькі гравці «великої геополітичної гри»
29 травня, 2009 - 00:00

Учора голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко спростовав заяву Віктора Януковича про «провокаційність» порушеної СБУ кримінальної справи за фактом здійснення геноциду в Україні 1932—1933 рр., яка, за словами Януковича, «загрожує втягненням суспільства у внутрішній конфлікт щодо причин та наслідків подій тих років». У інтерв’ю «Радіо «Свобода» голова СБУ підкреслив, що «називати це провокацією або втягувати політиків у цю справу і є небезпечнішим...» Як зазначали раніше експерти в статті газети «День» (№88), і Наливайченко це підтвердив у своєму інтерв’ю, порушена кримінальна справа за фактом геноциду засновується на національному та міжнародному законодавстві, яке ратифікувала Україна. «Із 2006 року існує закон в Україні... про Голодомор-геноцид 1932—1933 років, стаття 1 цього закону саме й визначає, що Голодомор 1932—1933 років в Україні був актом геноциду українського народу», — підкреслив голова СБУ. Він зауважив, що кримінальна справа за фактом геноциду в Україні 1932—1933 років була порушена після розсекречення «всіх матеріалів» Президентом, зібрання свідчень очевидців Українським інститутом національної пам’яті, дослідчої перевірки.

На наш погляд, послідовна позиція пана Януковича в запереченні акту геноциду українського народу 1932-1933 рр. (як відомо, Партія регіонів не підтримала згаданий закон) і,тим більше, його нинішня заява, ставить під великий сумнів його майбутню політичну кар’єру. Оскільки настав час вести боротьбу за владу в Україні в українській площині, а не говорити про «пропагандистську кампанію в рамках великої геополітичної гри». «СБУ, як і Президент (Віктор Ющенко), ніякого піару не робить, а здійснює правове реагування на розсекречені матеріали, на свідчення і на звернення громадян та неурядових організацій за фактом здійснення на нашій території злочину, злочину геноциду», — запевнив Наливайченко. Ведучи боротьбу за владу на українському полі, виграє її саме той, хто захищає національні інтереси України, а не відстоює офіційну позицію сусідньої держави, яку, власне, й представляє Янукович.

Але варто зауважити, що офіційна позиція Кремля щодо Голодомору — це аж ніяк не позиція всієї Росії. Оскільки демократичне крило російської інтелігенції з розумінням ставиться до питання українського Голодомору, але, на жаль, демократи в Росії у меншості й їх кремлівська влада не хоче чути. Як і не хоче чути позицію України, яку вкотре озвучив Наливайченко, говорячи про порушену кримінальну справу: «Безумовно, це не є кроком ні проти Росії, ні проти жодної іншої держави або народу».

Коментуючи заяву регіоналів, член фракції Партії регіонів Олена Бондаренко зауважила, що «позиція Януковича щодо Голодомору — це позиція всієї партії: «Навіщо нам такий лідер, який висловлює особисту думку, а не думку партії, це спільна позиція. Якщо хтось не згодний з позицією Януковича, в нього є право здати партквиток і піти з партії». Сама ж кримінальна справа, на думку пані Бондаренко, є політичною. Відповідаючи на тезу про те, що порушена СБУ кримінальна справа засновується на українському та міжнародному праві, зокрема, на Законі 2006 року «про Голодомор-геноцид 1932—1933 років», Олена Анатоліївна сказала, що закон «тупий». Як кажуть, без коментарів...

Тим часом, директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович, виступаючи вчора на прес-конференції, повідомив, що список людей, винних у Голодоморі на території України 1932—1933 років, складається на сьогодні з 136 осіб. За словами В’ятровича, фахівці на базі архіву СБУ підготували список цих людей, і їм можна пред’явити обвинувачення в організації Голодомору: «Це найвище керівництво Комуністичної партії України та каральний орган партії — головне політичне управління, а також безпосередньо люди, які підписували документи, що свідчать про те, що Голодомор був організований, а також ті, хто підписував численні вироки».

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: