Світова спільнота оголосила справжній бій лідерові Лівійської Джамахірії Муамарові Каддафі. Буквально за лічені години після прийняття Радою Безпеки ООН ухвали про запровадження безполітних зон над Лівією, сили коаліції завдали ударів по військових об’єктах цієї країни. Нагадаємо, що санкції проти Лівії було проголосовано пізно в четвер увечері й вони мали на увазі також завдати авіаудари по танках і важкій артилерії урядових сил для захисту цивільного населення. Росія, Китай, Німеччина, Бразилія та Індія при голосуванні утрималися. Примітно, що Ліга арабських держав одностайно схвалила пропозицію про втручання у війну, дозволивши Раді Безпеки ООН встановити в Лівії «зону, заборонену для польотів», оскільки вважалося, що головне — не дати Каддафі знищувати населення ударами авіації.
А минулої неділі після суботніх авіаударів силами коаліції МЗС Росії закликав «відповідні держави припинити невибіркове застосування сили». Міністр закордонних справ Китаю висловив співчуття з приводу початку силами міжнародної коаліції військової операції проти Лівії. Дуже дивна позиція? Сказали, а чи потрібно було казати? У той же час президент США Барак Обама заявив, що «ми не можемо залишатися збоку, коли тиран заявляє, що його народ не повинен чекати на пощаду». Він також підтвердив, що війська США не візьмуть участі в наземній операції.
У Києві вважають, що резолюції Ради Безпеки ООН є обов’язковими до виконання всіма державами-членами організації, тому Україна неухильно виконуватиме їхнє положення. Про це говориться в опублікованій заяві глави української держави Віктора Януковича. «Україна вважає, що зусилля всіх причетних до ситуації в Лівії сторін мають бути, перш за все, зосереджені на захисті та забезпеченні безпеки цивільного населення, у тому числі громадян України, які залишаються в Лівії з благородною гуманітарною місією допомоги хворим і постраждалим», — зазначає президент. Він також підкреслив, «положення резолюції 1973 (2011) про неприпустимість будь-якої форми іноземної окупації території Лівії».
Слід зазначити, що всупереч чеканням багатьох, революція, яка почалася декілька тижнів тому в Лівії, протікала зовсім за іншим сценарієм, ніж у сусідньому Тунісі та Єгипті, влада яких поступилася тиску опозиції та розпочала демократичні зміни в країні. Каддафі оголосив опозиціонерів, які влаштувалися в Бенгазі й узяли під контроль ряд крупних міст на півночі країни, спільниками «Аль-Каїди» і задіяв проти громадян своєї країни всі військові ресурси: елітні частини, найманців, артилерію, танки, літаки. Захід спочатку не втручався. Це сталося лише тоді, коли стало очевидним, що в повстанців немає нічого, окрім ентузіазму, автоматів «Калашников» і зеніток, з яких іще потрібно навчитися стріляти й падіння Бенгазі — питання декількох днів.
Каддафі проголосив, що в разі міжнародного втручання Захід «назавжди втратить спокій». Рада безпеки ООН не має мандата для втручання у внутрішні справи Лівії, — додав Каддафі. Це, за його словами, заборонено і хартією ООН. Напад на Лівію може бути прирівняний до «колонізації, яка не має виправдань». Лівійський лідер заявив, що готовий відчинити склади з озброєннями, щоб дати можливість своєму народові захистити Лівію. Звернення транслювалося в аудіо-форматі, сам Каддафі в кадрі не з’являвся. Тим часом, лівійське державне телебачення повідомило, що в результаті обстрілу загинуло 48 осіб і понад 150 дістало поранення. Проте наразі немає підтвердження цієї інформації з незалежних джерел.
Вчора коаліційні сили продовжували завдавати нових ударів по військових цілях у Лівії. За даними французьких ЗМІ, вдосвіта завдано ударів по лівійських танках і бронетранспортерах. Британське Міністерство оборони повідомляє про бомбардування ключових центрів лівійської системи ППО, а також військових об’єктів біля Тріполі. З британських і американських кораблів та підводних човнів було випущено понад 120 крилатих ракет «Томагавк». Згідно з повідомленням із різних армійських джерел міжнародної коаліції, головними об’єктами авіаударів у останні два дні були лівійські установки протиповітряної оборони. Щонайменше 20 із 22 об’єктів ударів було вражено. Дії міжнародних сил координуються з корабля Маунт Вітні в Середземному морі. Це флагманський корабель VI американського флоту і на його борту перебувають французькі, британські, канадські та італійські офіцери зв’язку. У неділю з французького порту Тулон у бік Лівії вийшов французький авіаносець «Шарль де Голль». Йому буде потрібно 36 годин, аби наблизитися до узбережжя Лівії. Тоді розміщені на ньому літаки та вертольоти перебуватимуть у 10 хвилинах польоту від театру воєнних дій.
Наступним етапом операції може стати удар по лініях постачання сил лівійського лідера. Представники коаліції заявляють, що у них немає відомостей про загибель мирних мешканців у результаті авіаударів. За словами представника Об’єднаного комітету начальників штабів США віце-адмірала Білла Гортлі, коаліційні сили поки що не втратили над Лівією жодного літака. До сил коаліції, яка діє проти Каддафі, за словами віце-адмірала, разом із США, Британією та Францією, приєдналися також Бельгія та Катар.
Згідно зі словами голови Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США, перші цілі досягнуто. По-перше, створено заборонену для польотів зону — два останні дні жоден лівійський літак не піднявся в повітря. По-друге, в результаті ударів по наземних цілях, було зупинено наступ сил Каддафі на місто Бенгазі, центр повстанського руху. Наступний етап — перекрити всі дороги постачання лівійської армії. Фактично дні полковника Каддафі злічені. Щоправда, залишається незрозумілим, що і хто буде після нього, яким буде режим у цій арабській країні. Це питання є доволі важливим для України, яка має власні інтереси в цій країні.
«День» попросив заступника директора Центру Близькосхідних досліджень Сергія ДАНИЛОВА прокоментувати ситуацію в Лівії.
— Де-факто безпілотна зона вже створена, оскільки засоби ППО і ВПС Лівії практично знищено. Тобто в цій частині на сьогоднішній момент практично виконано реалізацію постанови Ради Безпеки 1973.
Але, звісно, сама по собі безпілотна зона не встановить миру і не закінчить конфлікт. Найближчим тижнем, максимум два, ми побачимо, як події будуть розвиватися далі. І все йде до того, що Каддафі не буде лідером Лівійської Джамагірії. І я б дуже скептично ставився до репортажів про підтримку Каддафі з боку населення, зокрема в столиці, Тріполі. Каддафі дуже вправний маніпулятор і, треба віддати належне, — талановитий пропагандист. Але я маю великі сумніви в тому, що він користується такою підтримкою. Я можу орієнтуватися на свідчення людей, які перебувають зараз в Лівії та спостерігають за ситуацією всередині. Звісно, є вірогідність того, що частина істеблішменту, наближеного зараз до Каддафі, вирішить підтримати опозицію. Слід відзначити й те, що, не дивлячись на пряму заборону ведення бойових дій, учора Каддафі здійснив атаку на Бенгазі. А це є прямим порушенням резолюції в частині, яка стосується заборони бойових дій сухопутних підрозділів. Із цього й будуть виходити і сили опозиції, і та міжнародна коаліція, що сформувалась для забезпечення безпілотної зони.
— Зараз лунає багато думок експертів, у тому числі деяких українських, що головна мета втручання Заходу — усунути лівійського диктатора, щоб прибрати під свій контроль ресурси цієї країни...
— Я дуже скептично ставлюся до цієї позиції. Ресурси Лівії, звичайно, значні, але не настільки, щоб проводити такі операції. Останні декілька тижнів режим Каддафі став реально небезпечним для регіону, зокрема для своїх сусідів, і почав продукувати суттєві небезпеки для всього Середземномор’я. У цьому зв’язку мені видається, що саме загрози, які почали виходити з Лівії, є тією справжньою причиною, чому сили коаліції сформувалися й почали діяти.
— А чи не бачите ви непослідовності в діях Ліги арабських держав та Росії, які спершу схвалили рішення про безпілотну зону, а коли дійшла справ до реалізації цього рішення Ради Безпеки ООН, виступили проти застосування військової сили?
— Так, є певна непослідовність в позиції Ліги арабських держав. Це пов’язано, зокрема, з позицією генерального секретаря Амр Мусси, який планує висунутися кандидатом у президенти Єгипту і бачить у цьому можливість для свого окремого позиціонування на внутрішньополітичному просторі своєї країни. Крім того, не треба забувати про в цілому антиамериканські настрої, і пряма підтримка дій сил коаліції може спричинити певні внутрішні проблеми для арабських режимів. Хоча тут ситуація двозначна, оскільки в багатьох країнах, зокрема під час нещодавнього візиту держсекретаря США пані Гілларі Клінтон, відбувалися демонстрації протесту проти того, що Сполучені Штати не втрутилися в ситуацію, яка склалася в Лівії. Арабська вулиця вперше за досить тривалий післявоєнний час, принаймні в одній з арабських країн, висловлювала невдоволення не щодо втручання, а щодо того, що це втручання є запізнілим, або може не відбутися.
— Як же все-таки буде розвиватися ситуація в Лівії?
— На мою думку як експерта з Близькосхідного регіону, Каддафі вже не буде лідером країни. Очевидно, що ним може стати той, хто сьогодні перебуває в опозиційній раді, яка засідає в Бенгазі, кого фактично визнала Ліга арабських держав і декілька європейських країн.
— Тобто сини Каддафі не переберуть владу у свої руки?
— Якби не активне залучення полковником Каддафі власної сім’ї до правління державою, а потім до активного втручання у внутрішній конфлікт, тоді було б значно більше шансів, що режим у модифікованому вигляді зберігся б і хтось із найближчого оточення Каддафі міг би перебрати владу. Сини, які розглядаються як прямі спадкоємці, були однією з причин, чому відбувся розкол еліт. Для багатьох в істеблішменті сини Каддафі є прямим продовженням його режиму — і тому це не є прийнятним варіантом виходу із ситуації.
— А якою, на вашу думку, може буде форма державного устрою Лівії, що може прийти на заміну прямої демократії — джамагірії?
— Очевидно, швидше за все, ми побачимо певну форму парламентської демократії. Оскільки, на відміну від інших арабських країн, Лівія практично не має армії як державного інституту, то ми побачимо спілку певної частини старого істеблішменту. Найбільше там будуть представлені вихідці із зовнішньополітичного відомства, а також певна частина бізнесу. Своє місце у цьому інституті знайдуть лідери найбільших племен. Я думаю, що відбудуться певні установчі збори, які де-факто перезасновуватимуть державу.
— Як ви оцінюєте заяву України щодо подій в Лівії, та які перспективи можуть відкритися перед нашою країною зі зміною там режиму?
— Не дивлячись на інтенсивність контактів на найвищому рівні між двома країнами, і при режимі Каддафі для України не було якихось особливих досягнень та успіхів. Товарообіг зберігався на рівні 200 млн. доларів, він складався з традиційних українських експортних статей — зерна й металу. Попри всі розмови, у нас не було жодного великого контракту. Були затримки з поставкою літаків Антонов, програні де-факто тендери на будівництво залізниць, доріг, не формалізовані до кінця контракти в нафтогазовому секторі. Тобто Україна практично нічого особливого не мала в контактах із цією арабською країною.
Що стосується заяви президента України. Вона в цілому є виваженою. Я б сказав, що наголос на недопустимості сухопутних операцій, з моєї точки зору, є дещо зайвим.
Важко сказати, чи після зміни влади в Лівії будуть вирішені хронічні проблеми, які Україна мала з цією країною. На мою думку, більшість, якщо не всі, контракти в нафтогазовому секторі нова влада підтвердить. Далі все буде залежати від того, яким буде персональний склад нової влади.
