У діалозі бізнесу та влади прозвучав новий і досить різкий голос. Власне, Федерація роботодавців України й раніше, як висловився один із журналістів, була широко відома у вузьких колах. Ще рік тому її очолював президент УСПП народний депутат Анатолій Кінах. Але, як сказав журналістам генеральний директор Федерації Володимир Грищенко, у зв’язку з переходами з одного політичного табору в інший його попросили покинути організацію.
Чи втручався тоді в цю ситуацію Секретаріат Президента, для громадськості, як і для широких мас роботодавців, лишається загадкою. Після цього був період, коли ФРУ повністю відмежувалася від політики (за словами Грищенка, «перестала бути організацією якогось політика, якоїсь однієї людини») і працювала, не виходячи за статутні рамки. Та при цьому мало хто у країні знав, хто насправді її очолює, хоча саме в цей період вона домоглася свого найважливішого на сьогоднішній день успіху — 15 квітня разом із профспілками підписала з урядом Генеральну угоду на 2008—2009 роки.
Таким чином, і в Україні стала реальною ідея так званого трипартизму, тобто соціального миру, побудованого на співпраці влади, роботодавців і бізнесу, що ефективно використовується в усьому світі (прохання не плутати з позбавленим принципів сьогоднішнім політичним трипартизмом на політичному Олімпі України). Здається, і тут не обійшлося без надихаючої та організуючої ролі Секретаріату. Минулої п’ятниці, по завершенню четвертого з’їзду Федерації роботодавців, журналістам представили її нового керівника — екс-міністра палива й енергетики народного депутата Юрія Бойка. При цьому, звісно, ніхто з Секретаріату не був присутній, але незрима нею рука якимсь неявним чином усе ж відчувалася.
І відразу ж подули нові вітри, в яких лише людина з цілковито відсутнім політичним нюхом не відчує сильного і продуманого впливу. Зокрема, Бойко на зустрічі з журналістами заявив, що Федерація зобов’язана взяти на себе відповідальність за здійснювану в країні соціально-економічну політику, оскільки настав час перейти від слів про патріотизм до конкретних справ і почати будувати незалежність України на основі створення сильної економіки. Федерація, за словами Бойка, не допустить ущемлення прав роботодавців і платників податків і збирається їх захищати, активізуючи діалог влади й бізнесу та виступаючи проти принципів, сформульованих ще «шариковими» — відібрати і поділити.
Досвідчений господарник, Бойко ще ніколи раніше, якщо не брати до уваги не вельми успішно створену ним Республіканську партію, не виходив на політичну арену як самостійна фігура. Очоливши роботодавців, він, попри аполітичні настрої деяких колег, зробив на це могутню заявку. Насамперед, про це може свідчити спроба висунути й обґрунтувати власний, істинно «роботодавецький», варіант української національної ідеї. За словами Бойка, вона має полягати у створенні у країні нових робочих місць і захисту нашого ринку («від бразильскої буйволятини»). Як вважає голова ФРУ, це може об’єднати навколо себе всіх: і уряд, і роботодавців, і профспілки.
Щоб виносити судження про наміри нового голови Федерації, достатньо ознайомитися з його виступом на її з’їзді. В ньому Бойко піддав жорсткій критиці Юлію Тимошенко, звинувативши її та уряд загалом у розвалі економіки України, в тому, що «у країні галопує інфляція, вимиваючи оборотні кошти підприємств і мізерні заощадження наших громадян». Бойко засудив створення пільгового режиму для імпорту, який, на його думку, «гробить вітчизняного виробника», введення нових податків і зборів (зокрема, підвищення з 2 до 12% надбавки на ціну газу для промисловості), скасування податкових векселів, які, за його словами, раніше допомагали хоч якось вирішувати проблему повернення ПДВ (борги держави з цієї позиції, як зазначив Бойко, виросли в рази порівняно з рівнем минулого року). Особливо його обурює незаконний примус платників податків до авансової сплати податку на прибуток. Економічна за формою, ця критика явно мала ще й сильний політичний аспект.
Говорячи про зміст Генеральної угоди, Бойко насамперед виділив зобов’язання уряду надалі не приймати жодних важливих рішень без консультацій з усіма сторонами, що підписали цей документ. Щоправда, відповідаючи при цьому на умисно провокаційне питання «Дня» про те, чи дістала таким чином Федерація право вето на рішення уряду, Бойко не роздумуючи і без пишномовності відповів негативно. За його словами, влада є влада, і нікому не дано права обмежувати її у прийнятті рішень. Відповідаючи «Дню», він також сказав, що Федерація не має права і не ініціюватиме відставку уряду. І при цьому він не використав штампу, що вже сильно приївся і полягає в тому, що відставка лише допоможе Тимошенко виграти грядущі президентські вибори. Тож цілком не виключена і конструктивна співпраця Федерації підприємців з урядом, адже дуже різкі рухи можуть просто поставити під сумнів існування щойно прийнятої довгоочікуваної Генеральної угоди.
