Не повірите, але жовтневе соціологічне дослідження групи «Рейтинг», яка входить до Соціологічної асоціації України, свідчить, що 70% українців почуваються щасливими людьми. Натомість нещасних українців 20%, а не змогли відповісти на це запитання 10% опитаних. Погодьтеся, 70% — цифра-мрія для будь-якого рейтингу.
Найбільше радості українцям приносить родина — так відповіло 60% опитаних. На другому місці — діти (47%), на третьому — друзі (37%). Звідки українці беруть сили на піднесення й позитив? Про це ми говорили з директором соціологічної групи «Рейтинг» Олексієм АНТИПОВИЧЕМ та експертами «Дня».
— Пане Олексію, чому ви взялися за таке опитування в доволі скрутні для України часи й яких висновків ви дійшли?
— На тлі політичних та економічних подій захотілося збадьорити чимось українців і всіх, хто цікавиться громадською думкою. Власне, результати опитування підтверджують, що попри негаразди українці вважають себе скоріше щасливими людьми, аніж нещасливими. Так, 28,5% громадян відчувають радість у житті щодня, 24,4% — кілька разів на тиждень, 13,6% — кілька разів на місяць. Тобто дві третини відчувають радість не менше одного разу на місяць. П’ята частина опитаних вважає, що рідко відчуває радість у житті, а 12% — не визначились. Дослідження доводить, що зв’язок між відчуттям радості й щастям — прямий: найбільш щасливі українці відчувають радість у житті щодня.
40% опитаних жителів Заходу вважають, що вони відчувають радість щодня, а от серед жителів Донбасу таких не більше 20%, Центру — 13%. Дослідження також показало, що з віком відчуття радості в людей поступово зменшується. Так, майже половина опитаних у віці 18 — 29 років відчувають радість у житті щодня, а от серед опитаних у віці від 50 років і старше, а особливо — пенсіонерів, таких виявилось лише близько 20%. Натомість кількість респондентів, які рідко радіють, навпаки, зросла: з 9% до 35%. Також ми прослідкували таку тенденцію, що чим нижча освіта в опитаних, тим менше у них радості. Також цікаво, що одружені менше відчувають радість у житті, ніж неодружені, або ті, які живуть у громадянському шлюбі.
— А що вкладають українці в поняття радості та щастя?
— У першу чергу це сім’я, друзі, діти. Цим підтверджується наша глибинна українська сутність, для якої родина була завжди на першому місці. Майже 20% отримують радість від спілкування з природою. Кожен шостий українець радіє подорожам. Для 13% опитаних радість приносить порання по господарству, для 10% — домашні тварини. Якщо взяти групу мистецтв, то тут найбільше радості приносить музика і кіно. Мистецтво театру українцям, з одного боку, недоступне, з іншого — не всім зрозуміле, в результаті в рейтингу радості театр отримав лише 2%. Книжки приносять радість у життя 12% українцям. А ще кожен десятий українець радіє від їжі. Також ми з’ясували, що відчуття радості часто залежить від віку людини і відповідно до нього змінюється. Так, друзi, музика, вiдпустка, шопiнг, iнтернет, танці, навчання та гроші з віком приносять менше радості. Можна сказати, що чим менше відповідальності, тим більше радості. Коли з’являються родина й діти, шкала радості змінюється, бо дещо стає менш актуальним, а дещо — вже недоступним. Натомість приходять інші приводи порадіти. Практично не втрачає актуальності з віком, а в середньому віці навіть загострюється відчуття радості від роботи. Аналогічно щодо їжі та алкоголю. Майже не змінюється з віком ставлення до подарунків. Зі збільшенням кількості потомства в сім’ї зростає відчуття радості від дітей. Серед неодружених респондентів та тих, які живуть у громадянському шлюбі, не більше 40% відчувають радість від родини. Натомість одружені, навпаки, — 70% назвали серед ключових радощів у житті саме родину.
— Чи були помічені відмінності у відповідях жінок та чоловіків?
— У принципі, особливої різниці немає, в однаковій мірі чоловіки та жінки почувають себе задоволеними. Проте чоловіки радіють більше, ніж жінки, друзям, перегляду телевізора, інтернету, відпусткам, а також і роботі, заняттям спортом, перемогам улюбленої команди, алкоголю та грошам. Натомість жінки втричі більше радіють від шопінгу, ніж чоловіки. До рейтингу радості жінок також входять родина, діти, порання по господарству, книжки, домашні тварини, молитва, тобто церква. Жінки більше за чоловіків радіють подарункам, причому вони люблять як отримувати їх, так і дарувати. У чому повністю зійшлись смаки і чоловіків, і жінок — це спілкування з природою, музика, подорожі, кіно, їжа, танці (до речі, співати жінки люблять трохи більше).
— Які фактори або чинники впливають на те, що людина почуває себе щасливою?
— На першому місці — родина і все з нею пов’язане. Сімейні стосунки та спокійний клімат в оточенні, напевно, основоположне для відчуття щастя. Але не можна забувати про певні економічні параметри, рівень забезпеченості, рівень статків, відчуття фінансових негараздів, бо це теж впливає на внутрішнє самопочуття людини й на зовнішнє сприйняття оточуючого світу.
— Який би ви дали прогноз на перспективу щодо зміни відчуття радості?
— За місяць-два навряд чи це почуття зміниться. Я не схильний пов’язувати внутрішні переживання людей із тими політичними подіями, що відбуваються зараз. Але в довгостроковій перспективі, тобто рік-два, ці цифри будуть коливатися. На це впливатимуть і фінансові моменти, і можливі негаразди в Україні, або навпаки, — зменшення економічної кризи буде тільки збільшувати відчуття радості. Тому в довгостроковій перспективі зміни будуть обов’язково. Сподіваємось, що в кращий бік.
Тамара МАРУСИК, проректор з навчально-виховної роботи Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича:
— В ментальності українців генетично закладено тяглість поколінь, і багато в чому українці послуговуються своїми історичними знаннями, знаннями про своє минуле. Хоч це минуле і було надзвичайно трагічним, але все-таки українці змогли віднайти і зберегти себе. І згуртуватися, й вибороти незалежність, і попри все вони намагаються втримати її в своїх руках. Ось це і є основною причиною щастя — ми зараз маємо свою державу, і сьогоднішні негаразди в порівнянні з тим, що доводилося переживати нашим предкам, не варті горювання.
Михайло ЯКУБОВИЧ, молодий науковець, релігієзнавець:
— Мабуть, варто спочатку з’ясувати, що власне являє собою «щастя по-українськи». Вважаю, правий був свого часу Остап Вишня, коли приписував українцям оптимістичні прогнози штибу «якось-то воно буде». Такий підхід — не лише данина духовним цінностям народу, а ще й вдало обраний загальнонаціональний імунітет, який, дуже сподіваюся, допоможе (і завжди допомагав) подолати як природні, так і культурні негаразди. Попри впертий рух до ринкових умов, наша внутрішня свідомість ще остаточно не капіталізувалася, думаю, це ще відіграє і свою позитивну роль. Не слід плакати й з приводу того, що більшість українців не знаходить щастя у книжках чи театральних виставах. Народ звикає до свободи, обирає свою ідентичність сам, не дуже зважаючи на заданий кимсь стиль життя. Було б ідеально, якби таке ж сприйняття супроводжувало й рекламу, а особливо політичну.
Ігор ПАСІЧНИК, доктор психологічних наук, ректор Національного університету «Острозька академія»:
— Такому оптимізму українців, як мені здається, є два пояснення: перше — ментальне, а друге — анатомо-фізіологічне. По-перше, генетично у українців виробилася захисна функція організму — радіти і почувати себе піднесено у критичних ситуаціях. На жаль, українці досить часто переживали не тільки хвороби, а й війни, голод, розрухи. Тому така функція стала життєво необхідною. Я би назвав цей психологічний захист організму українським ноу-хау. По-друге, у корі головного мозку людини є центри «раю» і «пекла», або їх ще називають центрами «задоволення» і «незадоволення», які знаходяться поруч. Коли людина тривалий час перебуває у пригніченому стані, сильно збуджується центр «незадоволення». За законами фізики вібрації, викликані цим збудженням, передаються центру «задоволення», і таким чином людина після сильного стресу, мимоволі відчуває піднесення. З анатомо-фізіологічної точки зору після сильних стресів від економічної кризи, після введення карантину, страшних чуток про легеневу чуму тощо, суспільство загалом повинно відчути піднесення і позитивні емоції.
