«...Упродовж тисячоліть українську землю «було законсервовано для вирішального уроку в історії людства, який сьогодні названо ѓлобалізацією», — стверджував незабутній Микола Руденко. Він доводив, що «земна цивілізація підходить до свого завершального екзамену, а його підсумки значною мірою залежатимуть від того, як цей екзамен складе Україна». І застерігав: «Не доведи Господи, щоб вона повторила долю Арѓентини, яка не зрозуміла власної місії на планеті і тому зазнала краху».
Невідомо, чи дослухалася до нашого мислителя Арѓентина. Та його має почути Україна, яка разом із Арѓентиною потрапила до списку потенційних дефолтантів.
Хоча очільник одного з інститутів НАНУ, якраз того, що покликаний обѓрунтовувати економічну політику країни і застерігати національне господарство від імовірних загроз, вважає, ніби [цитую мовою його висловлювань] «наличие черноземов — это своеобразное «расслабление» психики, сознания украинцев. Это принцип иждивенчества». На його думку, «украинцы — наиболее депрессивная нация в Европе».
Невідомо, чи чув і почує М.Руденка академік. Та це не змінює висновку першого про елітарне становище, яке посідає Україна на земній кулі. Як і його думки про те, що «занепад Арѓентини пояснюється загальною недосконалістю сучасної економічної науки».
Але чи правомірно науковцю, що не перше десятиліття їсть український хліб, усупереч фактам, аналіз яких є його службовим обов’язком, глумитися над дарованим Богом багатством нації? Адже якраз завдяки благословенним чорноземам Україна є житницею, а не утриманкою планети, бо в урожайні роки пропонує світовій спільноті, потреба якої в харчах стає дедалі актуальнішою, обсяг зерна, що дорівнює загальноєвропейському! І чи правомірно йменувати націю «найбільш депресивною», якщо експортна потужність пересічного українця за цим абсолютним благом у 10 разів перевищує відповідний потенціал середньостатистичного мешканця 27 країн Євросоюзу?!
...Долаючи недосконалість економічної науки, М.Руденко з’ясував вплив біоенерѓетичних співвідношень на форми державності. А також розкрив їх зворотний зв’язок, показавши, що існування або відсутність додаткової вартості залежить від того, як сформована держава.
Мислитель володів розумінням місії України на планеті, баченням стратегії розвитку та реформування її економіки. Він був переконаним у тому, що єдиною ѓарантією економічного видужання «може стати лише Знання — повне, всеосяжне знання, звідки виростає багатство нації».
