17 серпня
На Майдані випадково зустрілися Флорида та Массачусетс. Пенсіонерка та її компаньйонка одного з американських штатів, очевидно, на рівні «флюїдів» відчули, що трійця зустрічних туристів (також пенсійного віку) — свої, «одноплемінники». Поділилися враженнями про побачене в Україні. Обговорили маршрут «Золоте кільце Росії». Цікаво і десь навіть дивно, що емоції з приводу останньої подорожі звелися до... захоплених висловлювань про російську кухню. Жодного слова — про пам’ятки архітектури або ж, наприклад, про рівень сервісу: розмова про нього плавно та ненав’язливо трансформувалася на... розмову про те, яку частину Києва варто подивитися... «О, ви ще не були там і там?», — здивувалася немолода американка. — «It’s greatfull!» Тобто красива вулиця.
Радує, дуже радує, що слова «Київ» і «краса» в думках цих туристів стоятимуть в одному реченні. Подумати про те, щоб питання про сервіс гості так делікатно не обходили, як у вищезазначеному прикладі з Росією, — наша насущна турбота.
Туризм туризмом, проте подумалося абсолютно про інше. Чому якась американська бабуся має можливість зустрітися з іншою американською бабусею на Майдані й обговорити питання про те, куди ж усе-таки краще поїхати? А українські бабусі з дідусями ніколи не дискутуватимуть з приводу аналогічної проблеми, наприклад, під статуєю Свободи. Їм би на ліки та на хліб із молоком якось нашкребти...
