11 серпня
Речі живуть довше за людей. І в них, як у скриньках, заховане людське: і фізичне, і душевне, і духовне. Треба тільки вміти ці скриньки відкрити. І мати бажання! «Обережно, двері зачиняються. Наступна станція — «Горьковская». І довгий-довгий переїзд під Невою в метро по дорозі до гуртожитку. А кожного ранку знову: «Обережно, двері зачиняються. Наступна станція, — «Площадь Мира» тепер вже по дорозі до інституту. Чи було це взагалі? Але ось що справді було, так це поїздки взимку, поодинці, до старого фінського кордону, в Комарово. І не «на недельку до второго»,а вихідними на лижах до лісу. Лижі брав у прокаті і ще затемна — на електричку з Фінляндського. Потім повз темні- темні пусті і сплячі дачі та величний зимовий ліс, у сімнадцять років — не лячно! Адже я знав уже тоді, чому вона тут оселилася наприкінці свого життя, ця дивна євпаторійська «приморська дівчинка», горда київська гімназистка і студентка — Аня Горенко. Неподалік, у лісі, є два озера — «Чортове» і «Красуня»...
