27 липня
Хортиця — не просто «колиска козацтва», але і наш загальноукраїнський центр, наша гордість і надія! Будувати через неї мости — варварство і забуття всіляких етичних норм і правил порядності. До неї треба будувати рiзнi мости — економічні, інтелектуально-культурні, духовні тощо. Як можна прожити мешканцям Правого берега без цих мостів? А як можна прожити всій Україні без Хортиці?
Коли, на світанку нашої незалежності, один з горе- керівників Запоріжжя раптом заявив, що Західній Україні зовсім байдужа Хортиця і все, що з нею пов’язано, це нас вразило, як блискавка. А наступного ранку ми всі плакали на каскаді «Райдуга» навпроти Хортиці, над Дніпром, коли побачили на ювілеї козацтва сотні вкритих пилом львівських автобусів з написом на всю їхню довжину: «Причкін, а ми вже тут!»...
P. S. До речі, чому б не відновити старий залізничний міст, вище по Дніпру, прямо з Лівого на Правий берег (обминаючи Хортицю), який існував тут ще до революції? Він би зміг істотно розвантажити нинішні мости Преображенського, реконструювати їх і, тим самим, розв’язати, нарешті, цю, здавалося б, нерозв’язну транспортну проблему Запоріжжя.
