6 липня
Існують пам’ятки природні. Це пам’ятки-знамення. До них належать, зрозуміло, церкви. І є пам’ятки штучні, вигадані. Це пам’ятники всіляким датам і людям. Пам’ятки природні неможливо зруйнувати повністю. Вони завжди відбудовуватимуться знову й знову. Адже вони створюються на ознаменування дій Господа щодо нас. Коли єврейський народ, наприклад, перейшов Йордан по сухому і знайшов свою землю, Ісус Навин велів кожному взяти з місця переходу камінь. Так виникла одна із перших пам’яток.
Пам’ятники штучні не існують довго. Їхнє життя обмежене людською пам’яттю. Зі зміною ставлення до дат і людей змінюється і ставлення до цих пам’ятників. Пам’ятники радянської доби — наочне цьому підтвердження.
Варто, звичайно ж, більше приділяти уваги пам’яткам природним. Вони ж пов’язані з самою основою людського і народного буття. Це буття дуже мало залежить від конкретної дати чи від конкретної людини. І дуже багато в чому залежить від Божого промислу і видів Його щодо якості нашого перебування тут.
