15 червня, 2005 - 00:00
15 червня
Дощ iшов цілу добу. Він був невпинним. Його не можна було перечекати в кафе, вигнати з міста геть або не помічати. Він просто йшов. Великі парасольки ховали людей, автомобілі розсікали хвилі на калюжах.
Трамвай їхав сумно й повільно, на повороті якось особливо брязкали колеса. Ображене сонце ледь пробивалося крізь хмари, і тоді вже люди ховали парасольки.
Скільки коштує дощ? Тиждень тепла? Духмяні сонячні ранки? А може, яскравість променевих барв?...
Сонячне сяйво пробило хмари наскрізь. Земля світлішала й дихала теплом білого цвіту. Небо стало блакитним. А люди все так само поспішали. Але всередині вони змінилися теж.
Газета:
Рубрика:
