21 квітня
Старе потріскане полотно в музейній залі. «Мадонна з немовлям», міланська школа, ХV століття.
Мадонна... Возвеличення краси материнства. Це ода, гімн, квінтесенція усього найвагомішого, що є на Землі, — святий образ жінки-матері. Чи зрівняється щось із її красою, з силою її любові? Чи збереже світ цю «неопалиму купину»? Величні й водночас ласкаві очі, які огортають своєю мудрістю людство. І доти, поки бачить їх наше серце, ми — живі.
Стуливши долоні, ми щовечора заглядаємо в ці неземні очі: «...збережи... мене, родину, країну, Землю...»
Якби кожна людина відчувала серцем лише добро, то ніколи б не зустрічалися жахливі картини життя: покинуті діти, знедолені сім’ї, невимовні трагедії в маленьких очах.
...На старовинному полотні італійський митець створив свій образ непорочності та краси, мудрості та святості. П’ять століть дивиться він на нас. А який образ понесемо у майбутнє ми?...
