6 квітня
Земля осиротіла. Стомлений і миролюбний Папа, легендарний «білий пілігрим», вирушив до Господнього Саду. Він уже там. І продовжує благати Всевишнього, аби Бог відвернув від нас лихо. Весь світ, з усім строкатим розмаїттям своїх барв, плаче в ці дні в маленькому Ватикані.
Той, хто все життя прагнув примирити церкви, той, хто мужньо визнав помилки Середньовіччя, той, хто ділився своєю душею та молитвами з усіма, — тепер поніс ці молитви до Бога.
Можливо, саме тепер Господь нарешті почує ці молитви? І тоді — о диво! — перестануть гриміти вибухи терактів, забудуться всі моторошні пророцтва, а природа пробачить людству його численні гріхи. Хочеться стати на коліна та благати, щоб iз небес було подано знак: аби знати, що ми не залишимося одні. Що маленька Земля ще довго-довго обертатиметься під милосердним оком Господа, який бачить і чує всіх. І всіх порятує.
Так і буде. Принаймні так має бути. Саме про це мріяв той, кого сьогодні оплакує весь світ. А поки — над світом шириться скорботний дзвін. Цей дзвін, який лунає з Ватикану, болем відгукується в кожному щирому серці.
