Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Щоденник

17 лютого, 2011 - 00:00

17 лютого

Тема терактів зараз у всіх на вустах. У світлі останніх подій у московському метрополітені й аеропорту «Домодєдово» заходи безпеки підвищено у всіх людних місцях, як Росії, так і України. Але хто ж захистить людей від паніки? Дехто вже побоюється сідати у київське метро. Можливо, саме тому в російськомовному сегменті інтернету зараз ширяться жарти та анекдоти саме на тему терористичної загрози. Один із користувачів навіть створив окрему тему «вибухи в метро (гумор)», яка користується достатньо великою популярністю.

Звичайно, частина сприймає такі жарти як блюзнірство й наругу над пам’яттю жертв терактів. Але можна поглянути й з іншого боку. Чи можливо за допомогю такого гумору заспокоїти людей, нівелювати паніку? Чому ні, подібні приклади в історії були. Згадати б хоч більш як столітню війну росіян із чукчами. Гордий північний народ поважали і боялися заселяти рівнини Чукотки, аж до тих пір, поки не перетворили кривавих аборигенів на пришелепкуватих героїв анекдотів. Смішний ворог вже не страшний. Над ним тільки й насміхатися, а не воювати з ними. Таким самим чином були підкорені й шотландці Англією.

Тоді чому б не застосувати подібні методи в нинішній ситуації? І російські користувачі інтернету не перші, хто до такого додумався. Ще років із п’ять тому, після терактів 11 вересня, весь світ реготав із мініатюри американського коміка, яка звалася «Ахмед — Мертвий Терорист». Тоді це відео стало настільки популярним, що була й друга, й третя серії, і, навіть спеціальний різдвяний випуск. Таким чином, американське суспільство виводили з заціпеніння, привчали не боятися смертників і не бачити шахіда в кожному іноземці.

І все ж, як ставитися до таких жартів — це вже особиста справа кожного, і не можливо однозначно сказати, чи це найкращий спосіб запобігти паніці у суспільстві. Але він, принаймні, дієвий.

Богдан Будзинський
Газета: