19 березня
За плечима понад сорок років педагогічної праці. Завжди цікавлюсь подальшою долею своїх учнів і студентів і дуже радію, коли ті, хто відзначився успіхами в навчанні, розвитком своїх інтелектуальних здібностей, займають пристойне місце в суспільстві.
Останнім часом поширюється думка, що добре навчатись зовсім не обов’язково, й наводяться приклади, коли колишні «двієчники» займають престижні посади, а відмінники не можуть знайти суспільної ніші для використання своїх можливостей.
Розмірковуючи над цим соціологічним парадоксом, прийшов до висновку, що в результаті дії певних правил суспільного життя, які працювали протягом останнього періоду, в Україні закладені підвалини надзвичайно небезпечного суспільно-політичного ладу, коли влада одночасно є олігархічно-охлократично-бюрократичною, тобто олігархія з низьким морально-інтелектуальним рівнем залучає відповідні кадри, які можуть керувати тільки на основі голого бюрократизму, тобто виконання часто-густо безглуздих і суперечливих інструкцій, не розуміючи й не підтримуючи творчий пошук. Розвалити цю систему та створити нове громадянське суспільство — величезна задача, за яку взявся новий Президент і уряд, але її виконання можливе тільки за підтримки та співпраці всіх здорових інтелектуальних сил суспільства. Чи вистачить послідовності новій владі? Чи вистачить терпіння та розуміння масштабності проблем суспільству, що тільки-но починає усвідомлювати свою роль у демократичному будівництві? Дай-то Боже!
