13 січня
Коли по телевізору ми чуємо слова: екологія, то поспішаємо переключити на щось цікавіше. Але піднімаємо очі до неба, коли засуха спалить кілька соток годувальниці картоплі, зітхаємо, коли діти дарма шукають на грядці полуниць, замість них там суха ікебана — бідкаємося, що у криницях води жабам по коліна, але, буває, і радіємо, коли там замість води якесь пальне — розбагатіємо! Аякже! Якраз вистачить на ліки. А що то таке затоплює цілі села, травить людей свіжими огірками, обсипає дітей якимись болячками. А це є безвідповідальність, злочинна байдужість, а за душу бере особливо тоді, коли іншою рукою лізе нам у карман.
Екологія, то ж пусте! Радіації нема, бо ми її не бачимо. Нас тільки цікавить екологія нашого городу і столу, та ще криниці. І чистоту ми любимо. Оце недавно сміття позбирали і вивезли... у поле. От ми які! Що, ні? Доведи!
