29 грудня
До нестями люблю квіти, особливо кімнатні. Затрат ніяких, а скільки відпочинку для душі, для тіла, скільки здоров’я і гарних емоцій, позитивних думок і комфортного затишку, цілющого спілкування з природою і просто приводу для людського спілкування!
У наш час у місті сусіди мало знають одне одного, але буває стоять біля під’їзду незнайомі жінки, одна дивиться на вікно, вставлене зеленими красенями й красунями, і з гордістю, задоволенням, видно, їхня господиня. А інша їй:
— Це ваше ото диво. Гарні. Ви, мабуть, секрет якийсь знаєте. А мої он, над вашим вікном.
— О! А в мене он того високого нема.
— Ну то зайдіть, поділюся.
От і зав’язалось знайомство, а можливо, й дружба.
Квіти не заважають сусідам, не приносять дискомфорту. По підвіконню відразу видно, де господиня живе, гляньте тільки: квіти там чи пляшки та недопалки. Виростіть у себе рослинку, і сонечко з ніжністю заглядатиме до вас у віконце, й сусіди з доброзичливою усмішкою вітатимуться з вами, життя здаватиметься кращим, а ви iз здивуванням будете запитувати у колег і друзів.
— А що це таке, стрес?
Навіть суворі чоловіки, коли заходитимуть на балкон, де ви створили маленький Едем, ставатимуть романтичніші, ніжніш і, спокійніші. І колись, проходячи повз квіткову крамницю, вирішать побалувати вас не пачкою прального порошку чи новим совком, як завжди, а живою рослинкою в горщику. І можливо, у вас з’явиться традиція перед сном, у сутінках , провідати вдвох квітнучий подарунок.
