18 вересня
Зайшов у картинну галерею, щоб подивитися виставку творів учнів Дитячої школи мистецтв. Малюнки юних художників вражали своєю барвистістю, яскравістю, сонячністю. І назви робіт — відповідні: «Смарагдове місто», «Золота рибка», «Катруся», «Веселка» тощо.
Розговорився із співробітницею галереї. Вона розповіла, як напередодні завітали іноземні туристи. Літня пара з Німеччини навіть придбала одну картину місцевого художника. Стара німкеня, розглядаючи дитячі малюнки, аж просльозилась від розчулення. Сказала, що в них діти малюють лише чорними фарбами. І на їхніх картинах все якісь страховиська, монстри, вампіри... Тобто, те, що показують по телебаченню. «Які ви щасливі, що у вас діти таке малюють», — сказала фрау.
— У наших дітей ще не вбито душі... — підсумувала співробітниця галереї.
— Так-так, — погодився я.
— ...але вже намагаються вбити, — продовжила вона.
Заперечити їй я не зміг.
