14 серпня
Іноді просто стоячи на вулиці, можна побачити абсолютно нереальні речі, вигадати які не здогадається жоден сатирик. Головне, уважно роздивлятися навсібіч — заряд хорошого настрою на весь день забезпечений.
Стояли ми якось із подругою на пероні станції метро «Університет», чекали одну людину. Стояли довго, тому мали час придивитися до оточуючих нас людей. А люди видалися вельми цікаві, неначе спеціально в цей час і до цього місця приїхало таємне товариство «диваків». Особливо вразила така картина: з електрички виходить чоловік середнього вiку, цілком пристойно вдягнутий і на перший погляд абсолютно нормальний. Але на першому погляді ця «нормальність» і закінчується, бо він, вийшовши з електрички, підійшов до барельєфа Ломоносова і почав ревно на нього хреститися, мало не відбиваючи земні поклони. Кілька разів перехрестившись, він приклався до краю скульптури, як до ікони, і відійшов убік. Я вирішила піти за ним — подивитися, що він робитиме далі. Від побаченого я просто обімліла: чоловік, здійснивши обряд поклоніння великому вченому, послинив палець і почав старанно писати на гранітних плитках підлоги сакральне слово з трьох букв, яким у нас зазвичай прикрашають огорожі. На цьому він, мабуть, закінчив ритуал і приступив до дії — ставши до колони, дістав картонку з написом: «Допоможіть, люди добрі». Чи допоміг йому ритуал у випрошуванні допомоги в людей, я не знаю. Можна сказати з цього приводу одне — винахідливий наш народ щодо вигадки ритуалів і забобонів, до нас будь-яким дикунам далеко.
