24 липня
Коли прогулюєшся вулицями Чернівців, то всьому дивуєшся. І не тому, що все погано, а скоріше тому, що все у цьому маленькому містечку України аж занадто романтично. Може, тому що ми звикли до величезного Києва та його «законів», а щось «людське» або природне викликає у нас подив?
Ось уздовж вулиці Червоноармійська розташувалася ціла алея квіткових магазинчиків. Однак дерева на їхньому місці були посаджені ще задовго до відкриття таких «будиночків» для квітів. І що? Їхні власники просто прорізали дах і випустили крони дерев на волю. Тепер у вітринах відбиваються чорно- коричневі стовбури і ледь-ледь шелестить листя. Гарно! Бруківка, яка так нагадує Львів, заманює тебе прогулятися іншими вулицями міста. І куди не відведеш свій погляд — скрізь охайні будиночки, різного стилю. І майже на кожному балконі квітнуть і ніби тягнуться в твої обійми петунії. Краса неймовірна!
А ось звучить українська мова, правда, в Чернівцях, є свої два «табори»: населення старшого віку розмовляє українською, молодь — переважно російською, хоча добре володіє рідною мовою. На запитання, чому ж тоді молоді люди не розмовляють українською, відповідають, що російською спілкуються лише між собою.
А це хто у вишиванці і без охорони? Як з’ясувалося, мер міста, який по-дружньому тиснув руку чернівчанам.
