19 червня
Своєрідною «окрасою» Києва та інших міст віднедавна стали, як я їх називаю, «ховрахи» — чоловіки, що стоять уздовж узбіч доріг і дзюрять. Вважається, що про цю делікатну тему писати непристойно. Але, скоріше, йдеться про культуру поведінки у суспільстві і повагу до співгромадян. А якщо не пишуть, не обговорюють і не засуджують, отже мовчки підтримують, — напевно, вважають активісти спонтанного сечогінного руху «За простоту звичаїв!», що стоять уздовж доріг.
Мандрівники, що приїхали із Середньої Азії, серед інших подробиць, округливши очі, розповідали, що там вбиральнею (зокрема й жінкам) слугують міські газони. Селяни, які приїжджають торгувати в місто, не вважають за потрібне витрачати гроші на громадські туалети. Тепер буде що розповісти і враженим туристам, що побували в столиці незалежної України.
Одні люди роблять що їм заманеться — самостійно та з допомогою своїх собак перетворюють міські вулиці на безкоштовний туалет, викидають сміття з вікон, залишають кострища й гори банок у парках і лісах у міській зоні, а інші ліниво поглядають на це при ще більшій апатії міської влади та міліції. Говорять, головна причина ігнорування елементарних правил співжиття — збільшення кількості приїжджих, маргіналів. Друга — загальне моральне «здичавіння» населення в період дикого капіталізму. А третя, про яку не говорять соціологи, — небажання наших людей висовуватися. Добре, давайте не помічати цього неподобства. А жити де будемо!?
