17 сiчня
Чую в теле- та радіопрограмах, матеріалах преси про все ширше розповсюдження в сучасному житті коміксів. Це здається для нас новою справою, і їх, тобто комікси, навіть рекомендують застосовувати в навчальній практиці. Взагалі, поєднання короткого тексту з малюнком є досить ефективним методом сприйняття інформації для молодшого й навіть середнього шкільного віку. Цікаво, що сама ця практика для нас не є новою. Свого часу розквітала індустрія дитячих діафільмів — від представлення відомих кінофільмів, оповідань, казок до широкого діапазону навчальних випусків з історії, географії, інших дисциплін. Iз розповсюдженням телевідеопродукції це виробництво стало згортатись, деякий час залишаючись у навчальних закладах як елемент наочності. Але матеріальне й моральне старіння зробили свою справу.
Коміксова ж картинка має додаткові особливості — незвичайний ракурс, «прикольний прикид», спотворені риси обличчя. І виникає запитання, чи не стане наше життя схожим на комікси?
