10 грудня
Коли звертаєш увагу на людей, котрі йдуть тобі назустріч, завжди переповнюєшся напруженням. Дівчина думає, що ти подивився не просто так, і не розминається, а летить прямо на тебе. Мимоволі, хоч ніби й не хоче. Хлопець, навпаки, в такому разі міркує, що ти його хочеш побити й намагається теж якось виразити свою агресивність — хоча би краєм шкірянки зачепити... А ти відтак уже не про першочергові трудові завдання думаєш, а прокручуєш сценарій можливої любові з тою дівчиною, бійки з тим хлопцем, котрого загалом-то шкода, але коли полізе — так йому й треба.
І я зрозумів після цього, чому в Києві швидше добиваються успіху. Чи в Нью-Йорку. Не тому, що там — «закрома Родины», а через те, що не звертаєш уваги на зустрічних. Їх так багато, що вони просто перетворюються в хаос навколо твоєї одинокості. Ти не тратиш часу на розщеплення хаосу на подібні одинокості, тому й з’являються гроші.
...А в провінції — то любов, то бійка.
