28 лютого
Чому у нас такий парламент — Верховна Рада України? На це запитання дає відповідь наша дійсність. Якщо, скажімо, у країнах розвиненої демократії до політичної, державної діяльності люди готуються ще зі шкільної парти, а потім у коледжах, в університетах і далі проходять вишкіл у партійному середовищі з його багаторічними цивілізаційно-суспільними традиціями й цінностями, то у нас зовсім по-іншому. У радянську добу все було чітко прописано і відпрацьовано. Політбюро постановило, уряд, Верховна Рада неухильно виконують у рамках тодішньої суворої партійної дисципліни. До речі, звіти депутатів усіх рівнів від села до столиці були обов’язковими. Це також згідно з регламентацією тієї системи. Ми ж в Україні після 1991 року почали будувати ринкове суспільство, підпорядкувавши все комерціалізації, товарно-грошовим відношенням. З’явилися нові цінності у людських стосунках, що ѓрунтуються не на міцній моральній основі, а на зиску, вигоді. Одним із найогидніших явищ нашої дійсності стала політична корупція, котра розцвіла пишним «цвітом» в Україні за останні роки. А відтак на поверхи влади проникли люди без високої моралі й освіченості, котрі не завжди можуть відрізнити, що таке анонс, а що нонсенс (із спостережень за виступами депутатів у Верховній Раді), але з дуже великими статками, котрі здобуто не завжди у законний спосіб, і пихатою гординею. Прикладів щодня бачимо безліч. Плата за місце до парламенту у партійних списках, перекуп депутатів, лобіювання (звичайно, за великі гроші) тих чи інших «прохідних» питань у парламенті, елементарне безкультур’я і т. п. Все це стало звичним явищем у роботі вищого законодавчого органу України. Хоча заради справедливості треба сказати, що тут є і порядні люди, які хочуть зробити щось добре для неї, для людей, але таких, на жаль, не так багато. Вище перелічене дуже підірвало авторитет української влади в очах не тільки пересічних громадян, а й усього світу. І тому, що Україна стала однією із найкорумпованіших країн Європи. Найприкріше в цій ситуації й те, що суспільство вже звикло до нових «цінностей», а відтак стало деморалізуватися. Керівництво держави посилило боротьбу з корупцією, але коли в неї не включиться все суспільство, на очікувані позитивні й швидкі результати сподіватися буде важко. Мабуть, і під час цьогорічної виборчої кампанії різні політичні сили будуть діяти по наїждженому шляху — залучати величезні гроші і для підкупу виборців, і на різні піар-акції, політтехнології і маніпуляції. Чесність, порядність, непідкупність — всі ці чесноти у багатьох сучасних політиків не в пошані. Тож виборці настільки вже стали «затурканими», що не завжди можуть правильно визначитися й зорієнтуватися у всіх хитросплетіннях сучасної політики і дійсних намірах її творців.
