Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

18 жовтня, 2003 - 00:00


18 жовтня

Біля підземного переходу, що веде до станції метро, зупиняється іномарка. З неї виходить дівчина і йде до парапету. З іншого його боку вже стоїть бабуся. Старенька дістає з кишені потертого пальта поліетиленовий пакетик з дрібними грошима і висипає їх на парапет. Представниця молодого покоління неспішно перераховує дріб’язок, зовсім не соромлячись перехожих, що на ходу спостерігають за цією «інкасацією». Закінчивши підрахунок, дівчина згрібає гроші до сумки, видає бабусі якийсь папірець і сідає до авто, що від’їжджає. А стара поволі йде на тролейбусну зупинку. У підземному вестибулі метро, біля ескалатора, на її звичному місці вже стоїть дідусь з пластиковим стаканчиком у руках, куди поодинокі жалісливі пасажири кидають копійки. Друга зміна «корпорації жебраків» заступила на вахту.

Євген МОРЕНЦОВ, «День»
Газета: