27 жовтня
Ранок буває різним, тільки восени він особливий. Млявість, вогкість, мокрий тротуар — все це осінній ранок. Звичайно, спочатку не надто приємна картина, але так здається лише спочатку. Виходиш рано-вранці і спостерігаєш, як туман обкутав всю землю, ніби боїться, що замерзне. Прямуєш далі по алеї і бачиш всі фарби, якими тільки могла обдарувати природа, вдихаєш холодне, але таке приємне повітря. Ось дорогу перебіг чорний кіт, думаєш — обходити чи ні: «Гаразд, все це забобони». Продовжуєш шлях далі, помічаєш кіоск, обов’язково зупиняєшся. Купуєш гарячий чай, розмішуючи, обходиш калюжу і прямуєш до призначеного місця. Виходиш, поспішаєш додому, помічаєш, що небо сіре-сіре і ось-ось спуститься дощ. Крапельки вже торкаються волосся, вітер спекотний, а одягнений, м’яко кажучи, не по погоді: «Ні, все ж потрібно було обходити цього КОТА, треба ж було йому бігти прямо переді мною». Ось вода вже набридливо просочує весь одяг, а не пробіг ще навіть половини. Нарешті, цей будинок, забігаєш у під’їзд, дістаєш на ходу ключі і відкриваєш двері. Вже тепліше, кидаєш сумку на стілець, знімаєш мокрий одяг і одягаєш м’який, теплий халат. Ідеш на кухню, заварюєш собі знову гарячий чай, потім зручно сідаєш у крісло. Дивишся, як крапельки тужливо стікають по склу, можливо, йому теж холодно? Коли спостерігаєш за цим явищем природи з теплої квартири, дощ вже не здається холодним і злим, навпаки, він ніжний і безпорадний. То хіба яка-небудь інша пора року подарує тобі такий ранок!
