23 липня
Серед книжок на полиці лежить у мене шматочок блискучого металу. Це цинк, що, сплавляючись з міддю, дає латунь. Історія його така. Ще за шкільних часів організували нам екскурсію на завод і попередили, щоб нічого не чіпали. – «А якщо під ногами щось лежить?» – «Тоді можна!» – була відповідь. У верстатному цеху набрали металевої стружки, яка красиво виблискувала і закручувалась. До ливарного цеху не всі захотіли піти, але я заглянув і побачив на підлозі шматочки чогось, що дуже блищало. Один з них взяв і пішов далі, але мене зупинив старий майстер. Виявилось, що це був підготовлений матеріал для отримання сплаву і майстер по черзі кидав ці шматочки до плавильні. Мене не сварили, не соромили, тільки майстер дав на згадку такий шматочок і сказав: «Запам’ятай, людина через незнання, а інколи і погані нахили, може зробити велику шкоду, але собі вигода буде незначною. А шкода повернеться до самої людини і перекриє всі вигоди. Думай про це, коли щось робиш!» Заповіту старого майстра майже півстоліття. Я щасливий. що не зраджував цьому принципу.
