У нашому містечку під час виборів до влади прийшла «темна» і водночас знайома всім «конячка» — колишній директор найбільшого тутешнього заводу, який уже кілька років мешкав в іншій області. «Любов» електорату зрозуміти було нескладно. Добра половина жителів міста — заводчани. Віддаючи голоси за свого шефа, вони сподівалися, що він дасть їм роботу.
Проте минув місяць, сто днів, півроку, а завод як дихав на ладан, так і дихає. Тим часом за що тільки новий мер не хапався: і бур’яни вздовж вулиць викосити обіцяв, і гарячу воду в мережу запустити пробував, і корупцію побороти намагався. Нічого путнього не вийшло. Бензину для газонокосарок, як завжди, не знайшлося, гаряча вода в квартирах була всього три дні, а корупціонери хутко внесли до скарбниці недостачу, і суд, скоріш за все, дасть їм умовні строки.
Не хочу ніяких паралелей, проте вони напрошуються самі по собі. Адже бур’янами заростає вся країна. І водою гарячою так само манять і вінничан, і донеччан, і черкащан. І столичні корупціонери, час від часу покриваючи зрідка виявлені недостачі, залишаються біля керма. І в найголовнішому кріслі країні, зрештою, сидить колишній директор заводу. Його виборці також плекали надію. Плекали місяць, сто днів, рік, два, три... Та й досі, вряди-годи навідуючись на рідні заводи й фабрики, «цілують замок».
№219 14.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
