Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

21 січня, 2003 - 00:00


21 січня

...Мені не вистачатиме ароматизованого диму його люльки. Він завжди мав їх кілька разом з торбинкою фірмового тютюну. З його серцем не можна було курити, але хіба ми робимо тільки те, що дозволено? ...Не вистачатиме уважного й стомленого мудрістю та досвідом погляду. Звідки той сум? Просто він тонко розумів та помічав те, що інші залишали поза увагою. Не вистачатиме потоку дотепних жартів, за якими ховалася надзвичайна вразливість того самого серця. Іронії, парадоксів, швидкої ходи по кімнаті під час «сидячих» дискусій... Не вистачатиме гострих матеріалів на радіо «Свобода», де й бачив його востаннє з тиждень тому, блискучих есеїв у пресі та обміну враженнями про літературні новинки...

Його останнім журналістським завданням стало життя ув’язнених. Тему знав не з пліток, хоча й не дуже любив згадувати. Востаннє чулися, коли він був вже у Вінниці. Жартував, як завжди... Сергієві Набоці відміряли 47 років. Стільки ж прожили Шевченко та Стус — ніяких паралелей, просто інколи так буває... Життя має прогнозований фінал. Що там далі? Світла пам’ять...

Ігор ОСТРОВСЬКИЙ, «День»
Газета: