29 жовтня
Що день прийдешній нам готує?..
Зміщення вже існуючих суспільно-політичних декорацій? Отруєння черговою порцією гарячих новин чи, може, нові горизонти terra incognita (читай — Ельдорадо)?
Звісно, день як нематеріальний згусток часової енергії здатен принести і те, й інше. День часом навіть здатен вносити корективи в теорію ілюзорності людського щастя. І як би не переконливо звучав вислів: «Найголовніше — це земля під моїми ногами та небо у мене над головою», хтось і надалі обиратиме висячі сади Семіраміди або ж модерний блиск монументальних споруд. А ще хтось керуватиметься простим принципом реклами «Welcome to Marlboro country». А дехто й досі нагадує босоногого шукача долі на роздоріжжі, що, топчучи нашу з вами землю, нівелює принади світу цього. Майже як Сковорода.
А хтось з якихось соціально-економічних міркувань відчалює у відкрите море зарубіжжя на позиченому човні надії. Залишаючи свій рідний берег, емігрант, як правило, живе переконанням: «Важко лише на початку, допоки все не стане на свої місця...» «Матеріальна прив’язка до певного місця перебування зовсім не заперечує Ельдорадо, — міркую я, — і не замінює його. В такому випадку, Ельдорадо — це синтез матеріального та ілюзорного прояву щастя». Далі зіниці моїх очей вже вловлюють знайомий візерунок зір на нічному небі. Сьогодні зірки дуже нагадують молекули — елементарні частинки матерії Всесвіту.
Провівши цю аналогію, я мимоволі пригадую теорію відносності. І тоді усе справді повертається «на круги своя». Як от Земля під моїми ногами і Небо у мене над головою...
