3 жовтня
Через вулицю не регульований світлофором піший перехід. Якраз навпроти нової крамниці з модерним написом жовтим і зеленим – «Супермаркет». Машини шмигають одна за одною. «Рено», «Фіати», «Форди»... Зрідка ще старий «Москвич» з гуркотом проскочить, як непрошений гість на чужому параді.
Пильнуйся, людино!
Переживаємо запізнілий період автомобілізації. Стрижені наголо хлопці, молодички в темних окулярах за кермом, гарно засмаглі, байдужі до всього, з виразом легкої нудьги на обличчях. Мчать, немов якась справжня пригода чекає попереду. Якщо пригальмує хтось перед білими смугами переходу для піших, отих «посполитих», то це, либонь, іноземець, вони завжди гречні, або якийсь наш урівноважений пан. Але таких мало.
...Мчать автомобілі шалено. Ступиш півкроку з тротуару – ледве на ноги не наїдуть.
І жодного автоінспектора поруч чи постового міліціонера зі смугастим жезлом.
Скільки ще літаків має впасти на людські голови, щоб до кожного дійшло, достукалось: «БЕРЕЖІМО ЛЮДИНУ»?
