17 вересня
Кожна жінка, незалежно від віку, в душі — юна романтична панночка, що чекає благородного принца на білому коні, який заради неї зробить лицарський вчинок...
Заміж вискакують, виходять, думають: чи виходити, виходять за розрахунком, розлучаються, а потім знову думають, сумніваються, зважуються і часто розчаровуються, впадають у депресію, струшуються, «чистять пір’ячко», розмальовуються по-бойовому... i знову кидаються у вир з головою.
Тобі виповнилося 17. Наближається випускний бал, а разом з ним тривожне очікування: яке воно, майбутнє, що чекає за порогом школи — навчання у престижному вузі (якщо батьки потягнуть) або пошук роботи. Закривши на все очі, галопом вискакуєш заміж за свого принца на білому коні...
І ось тобі виповнилося 25. Заміж ти не вийшла: поки перебирала — всіх принців розібрали, або вже встигла розлучитися, залишивши собі на згадку про «щасливий» шлюб найдорожче — рідну кровинку.
А тобі вже 25. Чоловіки, що подобаються тобі, вже з обручками. Чоловіків, яким подобаєшся ти, стало чомусь набагато менше, та й назвати їх так язик не повертається: або бідний як церковна миша, або час вже думати про вічне...
Але тобі тільки 40! Кров грає, все частіше тебе переслідує думка: «Незабаром 45 — баба ягідка знову. Яка я дурна — стільки часу змарнувала! Невже пропустила свою жар- птицю?» І ти мориш себе голодом, «скидаючи» зайві кілограми, купуєш дорогі речі, наводиш «марафет» і... виходиш на полювання. Тебе вже не цікавить, чи модно він одягнутий і чи гарний — головне, щоб тобі з ним було добре і надійно.
