7 вересня
Днями до нас приїжджали родичі з Москви. Брат мого свекра та його дорослий син. Мене ж таки дуже зацікавило те, як живеться у «Великой Росcии», так сказати, з погляду її ж «дітей». Скажу, мене дуже приємно здивував той факт, що основний відсоток росіян абсолютно позитивно відноситься до українців та до України в цілому. Все ж, намагання поговорити наших родичів українською мовою виявилося, без перебільшення, просто надзвичайно смішним. Ну, суміш російської, білоруської та справжнього українського суржика. Якщо зачепити економічний бік цього питання, то варто відзначити, що москвичі були вражені тим, що автомобілі та бензин у нас дорожчий, ніж у них на батьківщині, та й такі звичайні дрібниці, як, наприклад, покататися на повітряній кулі. Здивувалась, що там, можливо навіть більше ніж в Україні, люблять «наступити на чарку«(без образ), але я можу помилятися. Та як би там не казали, але Росія ніякий нам не старший брат, а, скоріше, давній друг, який ніяк не може змиритися, що ми хочемо мати й інших друзів. Тому тягне нас назад.
