27 квiтня
У нашій країні між громадянами і державою йде постійне змагання. Ті, хто був свого часу при владі, скористались вкладами у банках, купивши машини, дачі, ділянки. Простим людям повертають крихти, вважаючи це великим успіхом. Про відсотки, інфляцію, купівельну спроможність навіть не згадують. І людина відповідає тим же, бо бачить, що на державу розраховувати марно.
Уявімо собі американського фермера, який повинен платити за воду для зрошування лану. Він сідає за комп’ютер, розраховує вплив всіх чинників на врожай, обирає найоптимальніший варіант споживання води. Наша людина вивчає устрій лічильника і всієї системи, обирає місце, де можна просвердлити отвір і зрошувати безкоштовно.
Держава не дуже піклується про свого громадянина, а той, у свою чергу, не вважає за злочин «обійти» державу, що зменшує її можливості вирішувати соціальні питання. Як розірвати це замкнуте коло? Чи знайдеться політик, що вирішить ці питання? Може, треба просто почекати, поки відійде покоління тих, хто важкою працею накопичував «на старість»? Але на їхньому досвіді виховуються нові покоління. «И вновь продолжается бой»?
