25 квітня
Люди страшенно полюбляють незвичайне.
Колись явно непрохідному приятелю вдалося емігрувати в Штати. Не було чим підкоряти йому американське посольство Москви — миршавий, маленький, рябий, обличчя, як осіннє небо з журливими птахами, що відлітають. Але в графі про особливі прикмети він упевнено написав: «Достабіса гарний».
Навіть обмежені американці іржали, як запорожці над листом до турецького султана.
І Юрко поїхав, тому що боявся — в Ужгороді від хорошого життя може з глузду з’їхати.
Угорець Дюла один вечір сидів зовсім тверезий, без друзів і грошей. Дізнався раптом, що у неприємних його сусідів день народження глави родини. Підслуховуванням зі свого балкона він уловив цю інформацію, на мить замислився і через п’ять хвилин завалився до недругів з портретом дружини, в павутинні на звороті:
— Дарую вам найдорожче!
Відразу відбулося бурхливе примирення і пиятика спалахнула з новою силою.
А я в районному готелі в графі «професія» картки на поселення написав «Геній доби».
— Що-що? — перепитали.
— Вам ще посвідчення показати?! — гаркнув.
— Не треба, не треба, — почав посміхатися персонал і навіть провів мене колективно в номер, чого раніше тут, очевидно, не робили.
