ЩОДЕННИК

12 березня

Часто люблю звинувачувати свого брата-українця в забобонності. Яку йому пряму дорогу через болото не проклади, а з’явиться перед ним чорний кіт чи сусід із порожніми відрами – полізе в болото, аби обійти причинне місце, хоч би й утопитися довелося при цьому.

Але ось сам їду в маршрутному автобусі. Подивився випадково ліворуч – біла труна у вітрині, а над нею вивіска «Бюро ритуальних послуг».

«Погана прикмета», — автоматично бiдкається мозок.

Цю нотку перебиває логічна думка: «Я ж – противник прикмет! Вони заважають прогресу».

Після цього все ж, про всяк випадок, заспокоюю себе: «Якщо біла труна – то світла перспектива. От якби чорна – то було би справді погано».