16 сiчня
Кількість помилок у рекламах вже давно не дивує. Вони безперервно забруднюють їх і так небездоганний зміст, інколи збивають з пантелику, а найчастіше просто викликають сміх. І сором. Хто їх пише і хто вичитує перед тим, як наліпити у вагоні метро? Напевно ж, люди, що пишаються своїм дипломом про вищу освіту… Нещодавно виявив і зовсім прикрий випадок: помилилися у написанні назви нашої столиці. На механічну похибку не схоже — йдеться про промоушн FM-радіостанції з виразними національними ознаками у назві, що запопадливо перескочила з однієї хвилі на іншу. Калька теж безсоромно переселилась в інше слово. Зробити з великого смішне завжди було безпрограшною тактикою.
Сьогодні по радіо почув ще один наповнений крайньою безглуздістю й прихованим симптомом «шедевр»: він пропонує їй поговорити про їхні стосунки, на що загадковий голос відповідає в тому дусі, що мовляв, пізно, милий — маю співрозмовника. Останнім виявляється N-на кількість журнальних сторінок, що мають заступити живого невдаху. Людину замінює глянцевий папір. Нав’язування такого хворобливого ескепізму веде свідомість битим шляхом, де поруч провисаючий шнурок тягне на бiйню мовчазне телятко. Втім, до чого сентименти? Сусідка радіореклами по вагону однозначно вимагає: «Забудь, де в тебе серце»! Забудь — і все буде гаразд. Анестезованому тілу байдуже до скальпеля хірурга. Добре, якщо останній не забув своєї основної клятви.
