10 сiчня
Все частіше ми чуємо про рейтинги, бали, кращі десятки, звання, номінації і переможців у них, про лауреатів, дипломантів, престижні списки, ліцензії і таке інше. Причому створюється думка (а вона має підстави), що цей розподіл відбувається не без впливу грошей, влади, а то і прямого мафіозного тиску. Представникам цих звань, титулів, дипломів інколи надають можливість публічних виступів, до їхньої думки прислухаються, хоча часто це простенькі істини, відомі всім. Філософи стародавньої Греції не мали ніяких звань, ніхто не підраховував їхні рейтинги, розумними їх вважав народ, слухаючи виступи на агорі. Ми все більше покладаємось на думку «компетентних комісій», втрачаючи власну здатність оцінювання інтелектуальних надбань.
Найбільш неприємним у цьому є те, що такий стан значна частина молоді сприймає як нормальний і, отримавши високий бал не зовсім чесним шляхом (підказка, списування і таке інше), вважає себе розумною, втрачаючи критерії самоконтролю. В подальшому ж без усіляких докорів сумління застосовує згадані раніше методи. Настають «нові часи»?
