1 грудня
На кухню залетів голуб. Причиною такого несподіваного візиту cтала навстіж відчинена кватирка та четвертинка звичайного чорного хліба, що лежала на столі. Раптове шарудіння спочатку трохи збентежило, але коли з’ясувалася причина, стало навіть весело. Птах поважно роздивився мене, повернувся і, як ні в чому не бувало, випурхнув надвір. Причинивши віконце, втім, залишив невеличку шпаринку, пам’ятаючи про необхідність свіжого повітря. Хвилин за п’ять історія повторилася. Цього разу я намагався розтолкувати крилатому вісникові, що це моя приватна власність і все таке інше. Не думаю, що він багато з того зрозумів, але, знову злетівши на вікно, гордо полопотів своїми крилами. Мені ж нічого не залишалося, як, відкраявши кусень вже початого дзьобом хліба, винести його на балкон та покласти на видне місце. Гість не змусив себе довго чекати і за хвилину енергійно розправлявся з незакінченою стравою.
З тих пір ми ніби як дружимо: голуб використовує мій балкон як безкоштовну кухню, а я роблю вигляд, що займаюся корисною справою. Ми граємо інстинктами: він — виживання, я — суспільної моралі. Хто кого більше використовує, сказати важко. Хоча, здається, він принаймні відвертіший.
