14 серпня
Градусник за вікном показував +39. Спека — нестерпна. На вулиці все в буквальному значенні тануло. Перехожі намагалися сховатися в тінь, але це не допомагало — душно було всюди!
А я в цей час сиділа вдома з ангіною і спостерігала за всім, що відбувається, з висоти свого четвертого поверху...
Прикро! Адже, з одного боку, літо в розпалі — середина липня як-не-як. На пляж би сходити, водички холодненької попити... Так ні ж! Червоне горло «не дозволяє». А з іншого боку, чого засмучуватися? Адже таку спеку легше перенести вдома. Особливо, якщо є кімната, в яку не потрапляють сонячні промені, незалежно від часу доби.
І все одно, дивно якось виходить. Адже хворіють звичайно взимку з усіма тими пледами, чаями, малиновими вареннями, зітханнями рідних і вічними запитаннями: «Тобі що-небудь принести?». А влітку... Влітку все зовсім по-іншому, якось менш романтично. Та й взагалі, хворіти — шкідливо для здоров’я!
P.S.: А тим часом спека спала, пішли дощі, ангіни і слід запав. Одне слово, життя продовжується, тільки ось літо потихеньку починає йти на спад зі свого піку...
