29 липня
Майже місяць спека «висить» над Києвом. Маршрутки вже о сьомій ранку перетворюються на «мікрохвильовки», пасажири липнуть до сидінь, як підтале морозиво. Днями, коли їхала з Борисполя на роботу, обурений натовп ледь не викинув водія маршрутки з вікна, — виявилось, той випадково увімкнув систему... обігріву салону. В московському метро вже два смертельних випадки — рятівна товща землі, як виявилось, абсолютно не рятує. У київській підземці спокійніше, а може, кияни витриваліші. Квартири теж нагадують фінську сауну, смішно спостерігати, як маленький вентилятор бореться за прохолоду — доведеться вирізати йому з фольги медаль «За мужність». Легкий халатик, в якому ходила вдома, гріє, як норкова шуба, тож порада класти одяг на кілька годин у холодильник останнім часом сприймається не як цитата з анекдоту, а як необхідність. І взагалі, як сказав мій друг Фокс: «Літо — це коли гарячу воду ще не відключили, а ВЖЕ миєшся в холодній». По-моєму, геніально...
