9 серпня
Пригадайте, як часто ваші тривалі пошуки найчарівнішого та найзручнішого куточка для відпочинку на лоні природи закінчувалися прикрим розчаруванням. Тільки- но знаходилася місцина ваших бажань, як відразу пересвідчувалися — до вас уже хтось тут побував й обов’язково напаскудив. Або щемливе очікування свята завжди приємніше за саме свято – з’явиться людина, яка буде чомусь повчати, все переінакшувати, сунути носа туди, куди їй не слід.
...Із піднесеним настроєм прийшли ми до церкви хрестити дитину. Однак, переступивши поріг храму, зіткнулися з грубим і безцеремонним ставленням до нас старости. Йому все не подобалося у поведінці щойно прибулих. Вичитав за десятихвилинне запізнення, накричав на куму, відіславши її переодягатися. Ми, звичайно, не претендували на роль ортодоксальних знавців релігійних обрядів, проте поводилися у церкві пристойно й не заслуговували на несправедливі образи. Коли ж старості не сподобалося ім’я дівчинки (мовляв, оце понавидумують тепер), батькові дитини довелося зробити крикуну необхідне «попередження». Після цього той десь зник, час від часу з’являючись й нагадуючи про своє існування незадоволеним бурчанням.
І де вони тільки беруться, отакі нахаби-ментори? Мабуть, існує такий тип людей, для яких чуже свято вже є приводом для того, щоб його зіпсувати.
