31 липня
Моя знайома Надія Михайлівна давно вже не працює фельдшером: не видаляє односельцям зубів, не лікує бронхітів, не перев’язує травми в дорослих, не замазує зеленкою позбивані коліна в дітей. Вісімнадцять років на пенсії. Вже й зубних щипців удома немає. Бинти та зеленка давно закінчилися. Проте один із основних медичних атрибутів — фонендоскоп — залишається в господі незамінною річчю. Ні, фельдшерка на грип та бронхіт хворіє рідко, підпільного прийому не веде, в підслуховуванні, про що говорять за вечерею сусіди, помічена не була.
Надія Михайлівна за допомогою фонендоскопа слухає місцеве радіо. Гучномовець старий, дроти на стовпі вже кілька разів під час грози обривало, монтери скрутили сяк-так, відтоді радіо звучить настільки тихо, що неозброєним вухом нічого й не вчуєш. Отож увечері, коли свиней-курей попорано, Надія Михайлівна сідає у світлиці, бере фонендоскопа, засовує у вуха, притуляє слухавку до гучномовця і, заплющивши очі, слухає концерт, який транслює обрасне радіо на замовлення слухачів. Так само й уранці. Тільки замість концерту стара фельдшерка слухає новини і прогноз погоди.
Знай керівництво заводу-виготовлювача фонендоскопа, яке застосування знайшли їхньому виробу в одному з українських сіл, то, очевидно, значно наростило б виробництво свого товару. Попит на «підсилювачів» до радіоточок, особливо у віддалених селах, я певен, був би високим.
