27 червня
Ранній літній ранок. Народ прокинувся від сну та поспішає у своїх справах. Лише ЦІ нікуди не поспішають. Сидять на лавці зi стурбованими обличчями про щось розмовляють. Їх спокій різко контрастують із загальним ранковим пожвавленням. Місцева публіка знає, що тих, котрі сидять на лавці, об’єднує «одна, але палка пристрасть». Світанковими посиденьками починають кожний Божий день «алконавти». У них свій особливий розпорядок життя, свої проблеми і турботи.
Вони, на відміну від своїх попередників, схоже, не відчувають себе знедоленими і гнаними. Сучасні «алкоголіки в законі» є цілком «легітимним» прошарком. І любителі щоденного застілля, з самого рання стурбовані тільки тим, щоб у житті не було місця трудовим будням, не так уже й рідко знаходять розуміння і співчуття: «Це ж хворі люди, яких треба лікувати». Просто гріх не скористатися цією обстановкою «найбільшого сприяння»...А допившись до алкогольної залежності та інвалідності, наші «герої» претендують на пенсії та пільги нарівні з жертвами виробничого травматизму.
Чи справедливо, що наш малопитущий працелюбний брат покірливо фінансує це нескінченне свято на «хмільній» вулиці?
