16 червня
Досі слово «війна» та вислови «до війни», «перед війною», «після війни» ми пов’язуємо саме із тим лихоліттям, що увірвалося до мирних осель тривожним ревінням моторів сотень ворожих літаків червневим ранком шістдесят років тому.
В і й н а!.. Яке жахливе слово. Чи помічали ви коли-небудь, як вимовляють його люди, котрі дивилися у вічі ворогу, пережили жахи окупації, отримували похоронки на рідних? Вони по-своєму, по-особливому, відчувають звучання і зміст цього слова. Для цих людей воно зовсім не абстракція, а живе, реальне, конкретне у всій його жахливості і безглуздості. Одного разу, вселившись у душу потворним звіром, постійно нагадуючи про своє існування. І звіра цього вже неможливо обманути, приспати, вигнати. Він житиме до останнього подиху людини. Той, хто пережив велике лихоліття, не бажає, щоб звір війни селився у душах дітей та онуків.
