26 травня
— Як ти розв’язав цю задачу?
— За формулою.
Така відповідь дратує, адже вже багато разів пояснював, як треба підходити до рішення задачі. Але вигляду не подаю.
— А от поясни, чому ти вибрав саме таку формулу, які процеси описані в задачі, і що відбувається з тілами, які явища зустрічаються, і які закони діють?
Мовчить. Звідки пішла ця віра у всемогутність «формули»? Чи це відображення віри у силу заклинання, але у «науковому варіанті»? А з нею і бездумне ставлення до можливості вирішення будь-якого питання «за формулою»? І от уже з екранів телевізорів тільки і чути: «Нова удосконалена формула прального порошку», «Нова бездоганна формула жувальної гумки», «Нова ефективна формула ліків». Що це? Скажіть, що гумка з іншим наповнювачем, порошок з ароматизатором, ліки з добавкою смакових коректорів.
Чи це діти навчилися «формалізації» через вплив телевізора, чи вже вони, ставши дорослими, принесли на телебачення цю дитячу віру у «всеперемагаючу формулу»? І скоро ми будемо чути: «Маємо нового Президента, бо він працює за новою політичною формулою», «Верховна Рада працює за старою формулою, і її треба розпустити», «Наша партія знає єдино можливу формулу народного щастя». Навіщо думати, якщо «нова удосконалена формула» вирішить усі питання.
Сумно, тим більше, що такої формули ніхто не знає, бо її просто не існує. Життя — не шкільна задачка і, вирішуючи її «за формулою», розуміти навколишній світ не навчишся.
